Він виконав свій обов’язок сповна…

21 листопада 2017 року, 17:50
Поділитися

Відкриттям ще однієї меморіальної дошки на честь загиблого Героя ознаменувався для Білої Церкви День Гідності і Свободи, 21 листопада. Біля стін Білоцерківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №12 з поглибленим вивченням інформаційних технологій відбувся урочистий захід з нагоди відкриття меморіальної дошки на честь загиблого в зоні АТО Ярослава Павлюка – військовослужбовця 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, головного сержанта взводу-командира бойової машини 1 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону. Він героїчно загинув внаслідок мінно-вибухової травми на околицях м. Авдіївки, під час виконання бойового завдання, захищаючи рідну землю.

 

Від імені міського голови Геннадія Дикого до присутніх звернулася його заступник Ольга Настіна. Вона наголосила, що батьки Ярослава Павлюка виростили справжнього патріота.

 

«Прикро визнавати, що ще один Герой, ще один білоцерківець, ще один українець загинув за те, щоб ми жили сьогодні мирно, не знали тих негараздів і тих нещасть, які несе за собою війна на Сході. Ми маємо сказати собі і всім іншим, що поважаємо, пам’ятаємо і продовжимо той великий подвиг хлопців і дівчат, чоловіків, які пішли добровольцями у воєнкомати, усіх тих, хто сьогодні захищає мирну білоцерківську землю. Нехай світлою буде пам’ять загиблих і нехай в Україну прийде не просто мир, а перемога», - наголосила Ольга Настіна.

 

Бойовий товариш Ярослава Павлюка, командир 1 реактивної батареї 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, капітан  Олександр Білаш пригадав, що з першого дня спільної служби в бригаді зрозумів, що його побратим – дуже добра та відповідальна людина, наголосив, що Ярослав був справжнім патріотом та захисником, люблячим чоловіком та батьком, цікавим співрозмовником. Перебуваючи на Сході, він завжди морально підтримував усіх, ділився всім, що мав, у важкі години бойових дій ніколи не проявляв страху, навіть намагався пожартувати. І маючи можливість лягти у шпиталь, не скористався нею і став у стрій до своїх побратимів, чим дуже допоміг підрозділу та бригаді в цілому, адже кількість військових у зоні їхньої дислокації була дуже незначною.

 

«Ярослав дуже любив свою родину, й останнім часом планував закінчити військову службу та повернутися до Білої Церкви. Він виконав свій обов’язок сповна. За його плечима була Амвросіївка, Савур-Могила, Маріуполь, Волноваха, район Авдіївки. Бойові товариші та друзі ніколи не забудуть його подвиг та доведуть спільну справу до кінця», - зазначив командир.

 

Перша вчителька воїна Валентина Янішпольська пригадала, що клас, в якому навчався Ярослав, був найдружнішим, найзгуртованішим, а Ярослав був одним із тих, хто першим приходив на допомогу, не вмів сваритися, дуже сумлінно ставився до навчання, впевнено йшов до своєї мети, ніколи не падав у відчай.

 

Право відкрити меморіальну дошку надали мамі Павлюка Ярослава – Надії Михайлівні. Звертаючись до присутніх, вона висловила вдячність за пам’ять про її сина, закликала пам’ятати всіх, чиї життя стали між Україною і хаосом, темрявою і світлом, миром та війною, завжди пам’ятати матерів та вдів, чиї сини та чоловіки загинули за рідну землю під мирним небом.

 

Пам’ять Ярослава Павлюка та всіх українців, які віддали своє життя за самостійність і незалежність України, вшанували хвилиною мовчання. До меморіальної дошки поклали квіти.

 

Під час заходу учні школи виступили з віршами та піснями на патріотичну тематику.

 

У заході взяли участь представники спеціалізованого формування Білоцерківського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді «Служба підтримки ветеранів, учасників бойових дій, антитерористичної операції та членів їх сімей», однокласники бійця, учні школи, представники громадськості та журналісти місцевих ЗМІ.


Довідка

 

Ярослав Павлюк народився в м. Біла Церква 15 жовтня 1988 року. У 2004 році закінчив дев’ять класів Білоцерківської спеціалізованої школи №12. Після школи продовжив навчання в Київському будівельному технікумі за спеціальністю «Зелене господарство і садово-паркове будівництво». Проте Ярослав мріяв бути військовим, тому в 2008 році підписав контракт і виконував обов’язки військової служби з 2008р. до 2016 р.  Він служив у 72-й окремій механізованій бригаді командиром бойової машини реактивної батареї.

 

З березня 2014 року брав безпосередню участь у бойових діях в зоні АТО на території Донецької та Луганської областей.

 

За свою службу, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений медаллю «За оборону Маріуполя».

 

Загинув Павлюк Ярослав 17.12.2016 року внаслідок мінно-вибухової травми на околицях м. Авдіївки.

 

Похований у м. Біла Церква на Алеї Слави кладовища «Сухий Яр».

Він виконав свій обов’язок сповна…