«…Ми в цій землі житами проросли, щоб голоду не знали люди вічно»

24 листопада у Білій Церкві відбулися заходи до дня пам’яті жертв голодоморів 1921-1923, 1932-33 та 1946-го років. Цього дня Україна перед усім світом складає скорботну данину пам’яті великомученикам голодоморів та політичних репресій.

Цього дня, який, відповідно до Указу Президента, відзначається в Україні щорічно в четверту суботу листопада, небайдужі білоцерківці зібралися біля погруддя Тараса Шевченка та рушили традиційною скорботною ходою центральною вулицею міста  до пам’ятного знаку жертвам Голодомору.

Біля пам’ятного знаку жертвам Голодомору відбувся мітинг пам’яті про ті страшні для українців часи, про всіх, хто став жертвою дій радянського уряду, який санкціонував один із найбільших геноцидів в історії людства шляхом цілеспрямованої тотальної конфіскації зерна та інших харчових продуктів  у населення.

Без стихії, без засухи та без війни в самому центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка незадовго до цього була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей. Стратегія смертельного голоду коштувала українцям близько 4 мільйонів життів, а з урахуванням 6 млн. 122 тис. потенційно ненароджених дітей Україна втратила 10 млн. 63 тис. осіб.

Лише на території нинішньої Київщини було знищено більше 500 тисяч українських хліборобів та їх дітей. З них 166 тисяч жертв встановлено поіменно. Точну ж цифру померлих від голоду назвати неможливо. Опитування свідків Голодомору 32-33 рр., які пережили його в Білій Церкві дали змогу встановити прізвища 108 жителів, померлих лютою, голодною смертю.

Під час заходу до присутніх звернувся міський голова Геннадій Дикий. Він наголосив, що всі ми для себе відкриваємо нові сторінки історії того, що відбулося протягом тих страшних років:

«Хіба міг бути страшніший злочин, ніж змусити людей гинути від голоду? Змусити матір дивитися, як помирає її дитина. Змусити дітей дивитися, як помирають їхні батьки. Адже в ті роки у першу чергу, гинули малі і літні люди. Це було планомірне знищення нас як українців, як нації. А потім на цій землі поставили пам’ятники катам і назвали їхніми іменами міста й вулиці – щоб люди пам’ятали: будете піднімати голову, зробимо так ще раз. На жаль, рівно сто років тому ми мали шанс стати незалежною державою, але ми його втратили. Переконаний, що цих злочинів не трапилося б, і українців було б значно більше. Тому мусимо пам’ятати, передавати нащадкам цю пам'ять, аби вони усвідомили: тільки вільний народ може бути щасливим у своїй державі, на свій Богом даній землі. Вічна пам’ять тим, хто загинув у страшні роки голодоморів, а нам всім – пам’ятати, пам’ятати і ще раз пам’ятати».

Народний депутат України Хвича Мепарішвілі, звертаючись до білоцерківців, наголосив, що епоха ХХ століття знищила багато людей на планеті, і внаслідок тиранства помирав народ, який просто хотів вільно жити. А нам, як їхнім нащадкам, потрібно пам’ятати, говорити про це, і ми не маємо права більше допустити того, що було в ХХ столітті, коли за кусень хліба вбивали людей.

Начальник управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації Ігор Подолянець наголосив, що голодомор є національною трагедією, страшним періодом, від якого не було порятунку нікому і який не обійшов жодного населеного пункту України. Також закликав вшанувати пам’ять всіх невинно убієнних, запаливши свічку.

Під час заходу благочинний Білоцерківського району Української Православної Церкви Київського патріархату, настоятель парафії Покрова Божої Матері священик Микола Гопайнич провів панахиду за жертвами Голодоморів та політичних репресій в Україні.

До пам’ятного знаку жертвам голодоморів учасники заходу поклали колоски та квіти.

Міський голова поклав до пам’ятного знаку горщик із пшеницею – на знак глибокої скорботи і пам’яті про тих хто відійшов у вічність, так і не дочекавшись хлібної зернини, яка б врятувала життя.

Під час заходу всі присутні мали змогу пригоститися  короваєм та печивом – на згадку про тих, кому той шматочок хліба врятував би життя, хто не дочекався тієї малої крихти і, божеволіючи від голоду, жадав тільки її.

Пам’ять мільйонів співвітчизників - невинних жертв Голодоморів та політичних репресій вшанували хвилиною мовчання.

Під час заходу було запалено свічки та лампадки, аби вони зігрівали душі тих, кого в 22-му, 33-му, 46-му не відспівували, не оплакували, не поминали.

Тож долучіться і ви, шановні білоцерківці, до загальноукраїнської акції «Засвіти свічку», яка відбудеться 24 листопада о 16 годині, та вшануйте душі загиблих від голоду земляків.

По завершенню мітингу пам’яті всі бажаючі могли відвідати концерт  Муніципальної академічної чоловічої хорової капели ім.Левка Ревуцького (головний диригент – Заслужений діяч мистецтв України Володимир Курач). Захід відбувся в Будинку органної та камерної музики за сприяння управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації.

У заході взяли участь: депутати Київської обласної та Білоцерківської міської рад, заступники міського голови, Митрополит Білоцерківський і Богуславський Української Православної Церкви Августин, представники структурних підрозділів та комунальних підприємств міської ради, громадськість, учнівська та студентська молодь міста, журналісти місцевих ЗМІ.

Напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів, 23 листопада, у Будинку органної та камерної музики відбувся концерт-реквієм «Колоски надій». Захід було організовано відділом культури і туризму міської ради.

Із концертною програмою виступили вихованці КЗ БМР «Білоцерківська школа мистецтв №1», які вшанували пам’ять про загиблих тематичними піснями та грою на музичних інструментах. У залі також була розташована виставка картин учнів школи класу «Образотворче мистецтво», роботи яких змальовували біль і сум тих часів.

У заході взяли участь учні та викладачі загальноосвітніх закладів міста, представники громадськості та журналісти місцевих ЗМІ.

23 листопада 2018 року у Білоцерківському міському територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) також підтримали Міжнародну акцію «Запали свічку пам’яті» та загальнодержавні жалобні заходи, покликані вшанувати всіх, хто безневинно загинув у 1932-1933 рр. 

Під час заходу пристуні могли ознайомитись з літературою про Голодомор. У програмі взяли участь аматорський хор «Берегиня», які відкрили захід піснею «Чуєш, брате мій» на слова Б.Лепкого. Клієнт терцентру Непотачева Г.К. поділилася своїми спогадами про голодомор, авторські вірші читали Н.С.Рудніцька, М.Т.Боровик, Т.І.Денисенко, В.І.Карась. Зворушливою ноткою було виконання організатором культурно-дозвіллєвої діяльності В.В.Невідомської пісні «Свіча» у супроводі учасників хору із палаючими свічками. Завершили захід учасники хору «Берегиня» молитвою за Україну М.Лисенка «Боже великий, єдиний», яку співали усі присутні в залі.