Інтереси дитини – перш за все

09 серпня 2016 року
Поділитися

Згідно з Конституцією України на державу покладено обов’язок охорони дитинства, адже дитинство – найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме в дитячі роки людина є найбільш вразливою, а тому потребує найбільшої уваги та підтримки. Одним із проявів такої державної турботи про підростаюче покоління є посилення соціально-правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, підтримки сімей із дітьми.

Саме ці питання і є пріоритетними в діяльності служби у справах дітей Білоцерківської міської ради.

Згідно із своїми повноваженнями служба у справах дітей згідно із своїми повноваженнями здійснює облік вразливих категорій дітей та осіб, які бажають взяти їх на виховання, забезпечує влаштування дітей в сімейні форми, систематично проводить аналіз становища дітей у міській громаді та причин, які сприяють руйнуванню інституту сім’ї, спонукають до поширення негативних явищ у дитячому та підлітковому середовищі, організовує діяльність з надання необхідних соціальних послуг дітям та їх сім’ям.

Станом на 01.08.2016 року на обліку служби у справах дітей Білоцерківської міської ради  перебуває 314 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. 292 дітей із них, тобто 92 %, виховуються в сім’ях опікунів, піклувальників, прийомних батьків та батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу. Лише 21 дитина, тобто 8 %, перебуває в інтернатних закладах. Порівняно з 2012 роком кількість дітей, які виховуються в державних закладах, зменшилася більше, як удвічі. В цьому році виявлено 20 дітей, які залишилися без піклування батьків. 19 із них взято під опіку, піклування  родичами, 1 дитина влаштована на навчання на повне державне утримання.

Позитивною тенденцією останніх років є значне зменшення кількості дітей, які виховуються в інтернатних установах, та зростання кількості дітей із встановленим правовим статусом, влаштованих у сімейні форми виховання. Порівняно з 2012 роком кількість дітей, які втратили власні родини і виховуються в прийомних сім’ях збільшилася на 10% (2012 рік – 85%, станом на 01.08.2016 рік – 95%).

Надзвичайно прикрим є той факт, що більшість дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (205 осіб), із їх загальної кількості (314 осіб) є соціальними сиротами, тобто ці діти посиротіли при живих батьках. Причини соціального сирітства в кожній сім’ї різні, однак їх можна згрупувати таким чином:

- алкогольна залежність батьків;

- наркотична залежність батьків;

- свідоме нехтування частини батьків батьківськими обов’язками, ухилення від їх виконання;

- відсутність у батьків навичок усвідомленого батьківства (останнім часом мамами все частіше стають неповнолітні дівчата, які з раннього віку ведуть аморальний розбещений спосіб життя;

- повторне коло соціального сирітства (батьки – колишні вихованці інтернатних закладів);

- матеріальна скрута сімей;

- тривала хвороба батьків, яка перешкоджає виконанню ними своїх батьківських обов’язків;

- відбування батьками покарання в місцях позбавлення волі;

- недосконалість правової бази, оскільки вона не дозволяє належним чином впливати на батьків, які ухиляються від виконання батьківських обов’язків. Нажаль, в більшості випадків відібрання дітей від батьків, позбавлення батьківських прав лише по суті узаконює їх ухилення від виконання батьківських обов’язків. Навіть аліменти держава виплачує, якщо батьки ухиляються від цього. Окремих батьків діюча система соціального захисту дітей лише заохочує до того, щоб кидати своїх дітей напризволяще. Адже для держави чужих дітей не буває.

На жаль, іноді у зв’язку з катастрофічним безгрошів’ям  та матеріальною скрутою в окремих сім`ях приходять згоди до того, щоб фіктивно позбавити батьківських прав матір чи батька або й обох їх. Комісія з питань захисту прав дитини, до складу якої входять керівники відділів та управлінь міської ради, дуже прискіпливо розглядає питання щодо позбавлення батьківських прав,  вважає це  крайнім заходом і за найменшої можливості намагається зберегти для дитини її батьків.

Опікунами чи піклувальниками покинутих дітей, зазвичай, стають їх найближчі родичі: дідусі, бабусі, тітки, дядьки. Працівники служби при вирішенні питань встановлення опіки над дітьми щоразу стикаються із проблемою: чи зможуть  особи, які свого часу не забезпечили належного виховання своїм власним дітям, справитися з вихованням підопічних онуків чи племінників. Відсутність навичок усвідомленого батьківства у багатьох біологічних та прийомних батьків, які часто опиняються у зв’язку з цим у складних життєвих обставинах, є надзвичайно тривожною проблемою для громади міста. Тому на базі центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» для таких категорій осіб вже в продовж кількох років проводиться навчання по методиці «Батьківство в радість». З початку вересня розпочинаються заняття з новою групою батьків.

При вирішенні питань влаштування дітей в сімейні форми працівники служби у справах дітей керуються виключно інтересами дітей, а не інтересами кандидатів у прийомні батьки. Наприклад, на даний час вирішується складне питання влаштування дитини, яка вже майже рік перебуває в дитячому закладі, у сім`ю. При розгляді цього питання на засіданні комісії з питань захисту прав дитини ніхто не міг залишитися байдужим до долі малюка. В якій сім'ї дитині буде краще? Хто зможе забезпечити її найкращі інтереси? Дідусь, який свого часу сам неналежно виконував батьківські обов’язки, мав проблеми з вихованням дочки, матері дитини, котра покинула сина, ніде не працює, займається шахрайством, притягувалась до кримінальної відповідальності? Чи прийомні батьки, які вже з першої зустрічі з хлопчиком виявляють велику любов до нього, що спостерігає весь персонал закладу. Комісія з питань захисту прав дитини надала перевагу кандидатам в опікуни.  Адже дитина – це неекспериментальний майданчик, на якому дідусь ще раз хоче випробувати свій шанс.