У Терезиному відкрили меморіальні дошки загиблим Захисникам

21 вересня на фасаді Терезинської гімназії-початкової школи  були відкриті меморіальні дошки двом загиблим військовослужбовцям Володимиру Шаблєвському та Віктору Чікову.

Будучи майже однолітками, обоє хлопців навчалися у цій школі та віддали свої життя захищаючи рідну землю.

У навчальному закладі загиблих героїв запам’ятали надзвичайно старанними, добрими та завжди готовими прийти на допомогу.

Володимир Шаблєвський народився 26 лютого 1996 року в звичайній робітничій родині. Ріс допитливим, невгамовним хлопчиком. У Терезинській школі навчався з 1-го по 9-ий класи.

Після закінчення школи пішов навчатися до Сквирського вищого професійного училища, де здобув професію механізатора широкого профілю. Закінчивши училище, повернувся додому і почав свою трудову діяльність в господарстві «Терезине» трактористом.

В 2016 році, наслідуючи старшого брата, Володимир підписує контракт на проходження військової служби в лавах ЗСУ і стає на захист суверенітету країни. Служив у зенітному ракетному полку, що дислокувався в селищі Побєда на Луганщині. По завершенню контракту Володимир повертається додому.

24 лютого 2022 року повномасштабна війна з росією застала героя в дорозі, коли він повертався з відрядження.

25 лютого 2022 року, в переддень свого 26-річчя, був серед мобілізованих у 4-ій роті 2-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, яка обороняла Київ під керівництвом полковника Олександра Вдовиченка.

25 березня з військкомату батькам надійшла трагічна звістка про загибель сина у боях за Мощун.

29 березня 2022 року односельці, знайомі, друзі, побратими, рідні проводжали старшого солдата знаменитої 72-ї бригади Шаблєвського Володимира Вікторовича в останню путь.

Указом Президента за № 214 від 05.04.2022 Володимира посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня за особисту мужність та героїзм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Віктор Чіков народився 13 серпня 1993 року в Білій Церкві. Навчаючись у школі, Віктор був у захваті від вчителів, від друзів, яких у нього було багато. Проявляв себе відповідальним, чуйним та ввічливим учнем. Мав здібності до легкої атлетики, захоплювався музикою, а саме грою на гітарі.

По закінченню школи продовжив навчання у Білоцерківському вищому професійному училищі будівництва і сервісу № 13, де здобув професію повара-бармена-офіціанта.

У віці 25 років уже мав гарні навички у меблевій та сантехнічній справі, працював на будівництві та був вправним водієм.

З початком повномасштабного вторгнення росії до України не зміг залишатися осторонь. На другий день війни пішов до військкомату. Вистоявши цілий день у черзі, дуже засмутився, що не встиг до комендантської години, але наступного дня записався у загін  громадської оборони добровольцем. Згодом підписав контракт та 15 березня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Проходив службу в Окремому батальйоні територіальної оборони на посаді «Оператор радіолокаційних станцій дециметрового діапазону».

З 2 серпня по 16 вересня 2022 року брав участь у боях за територіальну цілісність України в м. Костянтинівка та м. Бахмут Донецької області, де отримав контузію. Був нагороджений медаллю «За заслуги».

Підлікувавшись, знову вирушив на фронт. З 1 червня 2023 року брав участь у бойових діях в м. Бахмут.

Віктор хотів, щоб його донечка зростала у вільній європейській країні. Він знав за що воює і прагнув перемоги.

Але 8 червня 2023 року рятуючи побратимів Віктор Чіков героїчно загинув.

Почесне право відкрити пам’ятні знак воїнам були надані їхнім родичам: брату та сину Володимира Шаблєвського, батьку та доньці Віктора Чікова.

Ритуал освячення меморіальних дошок провів секретар Білоцерківської єпархії Православної церкви України Микола Гопайнич

До школи в цей день прийшли чимало односельців та жителів громади, аби віддати шану подвигу загиблих героїв.

У заході також взяли участь міський голова Геннадій Дикий, староста селища Терезине Світлана Житовоз, начальник управління освіти і науки Юрій Петрик, вчителі, рідні та побратими загиблих Героїв.