До Білої Церкви завітала письменниця Дзвінка Торохтушко

25 жовтня в Білій Церкві відбулася непересічна подія – зустріч із українською поетесою, письменницею, журналісткою, перекладачкою Любов’ю Бурак, відомою за творчим псевдонімом Дзвінка Торохтушко. Захід був приурочений до Дня української писемності та мови, який щороку відзначається в Україні 27 жовтня.

Організатором заходу виступили: управління культури і туризму Білоцерківської міської ради та Білоцерківська міська централізована бібліотечна система ім.П.Красножона.

Під час зустрічі авторка розповіла про свій творчий та життєвий шлях, про книжки, з якими кожен міг ознайомитися під час зустрічі і, за бажанням, придбати. За словами авторки, всі вони побачили світ у 2019 році. Зокрема це книжки для дітей «Загублена усмішка», «Їжачок», збірки новел «Родинне», «Фотограф», збірка віршів «Молитва».

Письменниця також зачитала свої вірші, відомі багатьом поціновувачам сучасної поезії: «Мамо, досить вже, ми – не зайчики!», «Молитва», який є справжнім оберегом для українських воїнів, та інші.

Під час зустрічі Дзвінка Торохтушко відповіла на низку запитань від присутніх, одне з яких стосувалося походження її творчого псевдоніму.

Авторка розповіла, що він виник сам по собі, у часи Майдану 2013 року, у якому брали участь її чоловік та діти: «Щоб була хоч якась комунікація, адже телефони глушилися, мій син зареєстрував мене у Фейсбуці. Для цього потрібно було придумати нікнейм, псевдонім. Тато хотів назвати мене Дзвінкою, але моя бабуся була православною і виступила категорично проти язичницьких імен, тому мене назвали Любою. А «торохтушкою» мене називав мій улюблений вчитель Володимир Михайлович Мазурчук – чудовий педагог, літератор. Я постійно бігала за ним із безліччю запитань з літератури. І таким чином у листопаді 2013 року з’явилася Дзвінка Торохтушко у Фейсбуці».

Під час зустрічі присутні мали змогу придбати книги з автографом письменниці.

У заході взяли участь заступник міського голови Катерина Возненко, представники Білоцерківської міської централізованої бібліотечної системи, представники творчої інтелігенції громади, учнівська та студентська молодь, представники громадськості та ЗМІ.

Про авторку

Письменниця народилася 2 лютого 1972 року в містечку Кременець на Тернопільщині. Там же пішла до школи. Читати навчилася у віці 3 роки. Через рік самотужки записалася до бібліотеки. Починаючи з 12 років, Люба почала відвідувати гурток юних журналістів. Перші дитячі публікації принесли перші скромні гонорари, які були вкрай потрібні для сім’ї, що мала дуже скромні статки на той час. Перші статті побачили світ у кременецькій районній газеті. Пізніше почали з’являтися видання в тернопільських, рівненських, збаразьких та шумських часописах.

Із майбутнім чоловіком Любов познайомилася на найпершому в Кременці екологічному мітингу. Виховали шістьох дітей, дочекалися 5 онуків. Попри це Любов Бурак знаходила сили й час для самоосвіти та професійного вдосконалення. Вона самотужки почала вивчати слов’янські мови (польську, чеську, словацьку, хорватську).

Вся родина письменниці брала активну участь у подіях Революції гідності, а пізніше і війни на Сході України. Активно займалася волонтерською діяльністю і допомагала нашим бійцям. Чоловік Любові Бурак — військовий капелан Майдану, а згодом Правого Сектора і 5 ОБАТу УДА; два її старші сини служили на Сході України.