Білоцерківські кікімори»: волонтери, які щодня підтримують наших захисників

12 березня секретар Білоцерківської міської ради Володимир Вовкотруб відвідав волонтерську групу «Білоцерківські кікімори», щоб подякувати її учасникам за багаторічну допомогу українським військовим.

Під час зустрічі він подякував волонтерам за їхню відданість та щоденну працю задля підтримки українських захисників.

«Хочемо подякувати вам за вашу нелегку, але надзвичайно важливу сьогодні роботу — для нашої держави та наших захисників. Своєю щоденною працею ви допомагаєте рятувати життя наших хлопців на передовій, підтримуєте їх і додаєте їм сил. Ви є прикладом для наслідування для багатьох. Ми пишаємося тим, що в нашій громаді діє потужний і згуртований волонтерський рух», — зазначив Володимир Вовкотруб.

Група була створена у 2014 році і відтоді майже без перепочинку працює задля підтримки наших захисників. У приміщенні, де збираються волонтери, зберігаються десятки подяк, прапорів та шевронів від військових підрозділів — як символ вдячності від тих, хто сьогодні боронить Україну.

Під час зустрічі за активну громадянську позицію, високу патріотичну свідомість, самовіддану та безкорисливу працю, вагомий внесок у нашу спільну перемогу подяки були вручені учасникам волонтерської групи «Білоцерківські кікімори»:

Бозріковій Людмилі Володимирівні
Бондаренко Лідії Петрівні
Бутенко Любові Михайлівні
Волковінській Ользі Іванівні
Вукович Оксані Соловеївні
Гончаренко Наталії Петрівні
Гулик Ніні Василівні
Дишлюку Андрію Миколайовичу
Діхтяренко Нелі Василівні
Дудці Вірі Іванівні
Дудці Григорію Мусійовичу
Дяченко Юлії Геннадіївні
Комарову Борису Олександровичу
Мальцевій Галині Юліанівні
Мальцевій Тетяні Олексіївні
Ніколаєвій Тетяні Юхимівні
Ніколайчук Світлані Анатоліївні
Оберемок Тетяні Іванівні
Поплавській Світлані Павлівні
Сердюк Ользі Вікторівні
Сердюку Миколі Петровичу
Тищенко Валентині Василівні
Чміль Валентині Василівні
Шаповал Тетяні Олександрівні
Шашок Наталії Григорівні
Шерепенко Галині Олексіївні
Юрченку Олегу Володимировичу
Ярмоліцькій Людмилі Миколаївні

Також подяку вручено Товстограю Володимиру Миколайовичу — голові БМГО «Інвалідів, ветеранів Чорнобиля», учаснику волонтерської групи «Білоцерківські кікімори».

Про щоденну роботу волонтерів розповіла керівниця групи Оксана Вукович.

«Раніше ми багато плели маскувальних “кікімор” — спеціальні маскувальні костюми. Зараз запитів на них менше, натомість найбільше потребують маскувальних сіток. Також наші дівчата вдома шиють спідню білизну для військових, шкарпетки, футболки, плащі-пончо. Загалом намагаємося виготовляти все, що необхідно нашим захисникам. Ми майже всі вже на пенсії, не маємо ні карток для зборів і не організовуємо фінансових зборів. Просто кожен приносить щось від себе — свою маленьку частинку допомоги».

«Білоцерківські кікімори» об’єднують людей різного віку, яких єднає спільна мета — допомагати військовим та наближати перемогу. Волонтери щодня працюють разом, підтримуючи один одного і продовжуючи свою важливу справу.

Про початок діяльності у волонтерській групі також розповів учасник об’єднання, голова БМГО «Інвалідів, ветеранів Чорнобиля» Володимир Товстограй: «Починали потихеньку: спершу виготовляли маскувальні костюми “кікімори”, плели сітки. Було непросто, адже бракувало необхідних матеріалів. Із початком повномасштабної війни люди почали масово приходити допомагати. Тоді облаштували це приміщення, організували роботу — так і працюємо разом до сьогодні».

У колективі «Білоцерківських кікімор» — люди різного віку: від 40 років і до дуже поважного. Та всіх їх об’єднує спільна мета — допомогти тим, хто боронить Україну.

Про атмосферу в колективі розповіла учасниця волонтерської групи Любов Бутенко: «Мені 75 років. Я з Донецької області. Коли росіяни підходили до нашого села, довелося терміново виїжджати. Тут у нас дуже дружний колектив. Ми всі різні, у кожного своя історія, але працюємо разом із задоволенням. Усі дуже відповідальні — і жінки, і чоловіки. Багато хто працює вдома: шиють, допомагають чим можуть. Наприклад, подушки для військових — одні шиють наволочки, інші набивають і зашивають. Є навіть жінка, у якої сусідці 84 роки, і вона теж хоче допомагати — долучається до роботи. У нас настільки позитивні люди, що я ними щиро захоплююся. Дуже рада, що потрапила до такого колективу».

Це історія не лише про волонтерство, а й про людей, які щодня допомагають нашим військовим. Поки в Україні є такі небайдужі та щирі серця — у нашої держави є надійний тил.

Щира подяка волонтерам за їхню працю та підтримку українських захисників.