Безбар’єрність починається з простих речей

Безбар’єрне місто — це не лише пандуси, пониження бордюрів чи спеціально облаштовані паркомісця. Це ще й про нашу щоденну поведінку.

У Білоцерківській громаді триває системна робота зі створення безбар’єрного середовища. Діє Програма заходів із забезпечення безперешкодного доступу людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, працює Рада безбар’єрності, а у 2026 році реалізується «Безбар’єрний маршрут Білоцерківської міської територіальної громади» в межах проєкту «Рух без бар’єрів».

Але навіть найкраще облаштований простір втрачає сенс, якщо хтось залишає свій автомобіль на місці, призначеному для людини з інвалідністю.

Таке паркомісце — не «зручніше місце біля входу» і не бонус для того, хто просто поспішає. Воно потрібне людині, якій важливо мати достатньо простору для пересування, можливість безпечно вийти з автомобіля та дістатися до будівлі.

Українське законодавство передбачає спеціально позначені місця для паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або які перевозять людей з інвалідністю. За незаконне паркування на таких місцях передбачена відповідальність.

Безбар’єрність — це про готовність залишити місце тому, кому воно справді необхідне. Про розуміння, що бар’єром для людини може стати не лише сходинка чи високий бордюр, а й автомобіль, залишений там, де його не має бути.

Безбар’єрність створюється не тільки рішеннями та інфраструктурою. Вона починається з кожного з нас — із простого рішення не займати чуже місце.