«Усі слова у нашій мові – сокровенні»
27 жовтня в приміщенні Київського академічного музично-драматичного театру ім.П.Саксаганського відбулася зустріч з письменником Мирославом Дочинцем, приурочена до Дня української писемності та мови, який щороку відзначається в Україні.
Під час заходу директор Білоцерківської централізованої бібліотечної системи ім. П.Красножона Олександра Нагорна наголосила, що День української писемності та мови – це визначне та важливе для всіх українців свято, адже мова — це не просто засіб спілкування, а код нашої культури, історії й національної гідності. Українська мова показує, хто ми, визначає наш шлях, гартує наші душі. Саме тому зустріч відбулася за участю Мирослава Дочинця – українського письменника, лауреата Шевченківської премії, який щемливо та щиро пише про мову та про нас, українців. Людина, яка несе в собі усю мудрість прадавніх родів слов’ян і просто справжній українець.
Захід розпочали із цитати – уривка з книжки Мирослава Дочинця «Діти папороті»: «Для нашої первинної, ще трипільської мови, властиве строге чергування приголосних і голосних. Тоді слово «слово» звучало «солово». З ним пов’язане слово «соловей» - ім’я найспівочішого птаха. Тому слов’яни – це ті, що не просто володіють словом, вони володіють солов’їною мовою. Українці називають свою мову солов’їною, а соловей є одним із символів України. Солов’їна мова – мова птахів. Мовою птахів в езотеричній традиції називали ангельську мову, яка не лише красива, але й несе божественний сенс. Слов’яни, солов’яни – люди, що володіють словом, тобто священною мовою – сенсаром, мовою золотої ери».
Під час зустрічі письменник поділився враженнями від Білої Церкви, відмітивши, що вона має багату історію; розповів про свою нову книгу «Часословець», зупинився на своїй творчості, а також відповів на низку запитань від присутніх. Він зупинився не лише на значенні мови для українців, але й на інших, важливих для кожної людини, кожного українця, поняттях, таких як талант, мудрість, присутність у цьому світі.
Письменник говорив і про пасіонаріїв – людей, що мають вроджену здатність поглинати надлишкову енергію з навколишнього середовища та спрямовувати її на активну, цілеспрямовану діяльність, що може призводити до значних змін у суспільстві. Одним із таких пасіонаріїв був український громадський, політичний та освітній діяч Закарпаття, письменник, журналіст та перекладач Андрій Ворон, якому Мирослав Дочинець присвятив свою книгу «Вічник».
«Я не публічна людина, але ходжу на зустрічі – вони витягують мене у світ, провокують, знайомлять зі світом, людьми та самим собою, - зізнався Мирослав Дочинець. – І я йду до людей, говорю, пояснюю, що я недописав... Я давно не читав своїх книг, і дивуюся, що люди хочуть щось почути від мене, адже я нібито все, що хотів, написав у своїх книжках. Але читачі хочуть знати, що приховано між рядками… Усі слова у нашій мові – сокровенні…»
Мирослав Дочинець під час зустрічі навів низку висловів українських письменників про мову:
«Польський письменник-фантаст Станіслав Лем колись сказав: «Мова – це наша кров. Це як нервова система культури народу, якщо вона пригнічена, значить і нервова система неповноцінна». «Мова – це живильні випари землі, на якій ти стоїш, і яка підіймається до Бога, тому що мову дає Бог» (Андрій Ворон). Мова – це наша присутність у нашому світі, наш бронежилет…».
Без сумніву, після цієї зустрічі в душі кожного присутнього залишилося тепло й відчуття гордості — за мову, за людей, за Україну.
Тож нехай звучить наша мова — чиста, як джерело, співуча, як соловей, вічна, як Україна.