Що треба знати про цукровий діабет

Всесвітній день боротьби з цукровим діабетом відзначають щорічно 14 листопада за ініціативи Міжнародної діабетичної асоціації (IDF) та Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).

 

Цукровий діабет входить до трійки захворювань, разом із атеросклерозом та раком, які найчастіше спричиняють інвалідизацію та смерть населення. Актуальність проблеми зумовлена також масштабністю розповсюдження цього захворювання: на сьогодні у всьому світі зареєстровано близько 200 млн випадків. При цьому реальна кількість хворих удвічі більша, оскільки не враховуються особи з легкою формою цукрового діабету, яка не потребує медикаментозного лікування. Щорічне зростання захворюваності на 5-7% у всіх країнах світу зумовлює подвоєння кількості хворих кожні 12-15 років. Це дає підставу вважати, що розповсюдження цукрового діабету має характер неінфекційної епідемії.

 

Цукровий діабет характеризується стійким підвищенням рівня глюкози в крові. Велике значення для розвитку хвороби мають спадковість, а також ожиріння та дефіцит фізичної активності (гіподинамія).

 

Впровадження в медичну практику ін’єкцій інсульту (гормону, який нормалізує глюкозу в крові), яке почалося з 1922 року, стало революцією в лікуванні цукрового діабету: хворі, які раніше жили 2-3 роки після початку захворювання, практично перестали помирати безпосередньо від цукрового діабету. Проте на сьогодні потребує нагального вирішення проблем ускладнень цієї хвороби, таких як трофічні виразки, інсульти, інфаркти (через ураження судин), втрата зору (через відслоєння сітківки) тощо.

 

Існує два найрозповсюдженіші різновиди цукрового діабету: І типу (15% хворих) та ІІ типу (85% хворих).

 

При цукровому діабеті І типу відбувається руйнування острівців у підшлунковій залозі, які продукують інсулін, в результаті чого виникає інсулінова недостатність.

 

При цукровому діабеті ІІ типу порушується засвоєння глюкози в організмі та розвивається резистентність (несприйняття) інсульту в залежних від нього органах та тканинах (печінці, м’язах, жировій тканині).

 

Характерними ознаками цукрового діабету є поліурія (часте сечовипускання), поліфагія (підвищений апетит), спрага, гіперглікемія (підвищення рівня глюкози в крові), глюкозурія (підвищення рівня глюкози в сечі), свербіж шкіри, втрата маси тіла, а також симптоми ураження різних органів та систем організму.

 

Цукровий діабет І типу (інсулінозалежний) розвивається переважно у молодих людей, починається гостро й несподівано. Цукровий діабет ІІ типу діагностується переважно у літніх людей з надлишковою вагою розвивається поступово, ускладнюється захворюванням серця  та судин, інсулінорезистентністю.

 

Основним методом діагностики цукрового діабету є лабораторний: визначення рівня глюкози в крові (норма складає близько 3,3 – 5,5 ммоль/л з деякими відхиленнями на протязі доби).

 

Лікування цукрового діабету залежить від його типу. При цукровому діабеті І типу в обов’язковому порядку призначається замісна інсулінотерапія. Сьогодні використовується біосинтетичний (генно-інженерний) метод виробництва людського інсульту. Тип препарату, кратність введення та концентрація препарату визначається виключно лікарем-ендокринологом. Самолікування абсолютно недопустиме і може призвести до раптової смерті хворого!

 

Основним способом лікування діабету ІІ типу є дієтотерапія та дозоване фізичне навантаження (під контролем лікаря!). Якщо за допомогою цих методів не вдається досягнути компенсації захворювання, хворим призначають цукрознижуючі препарати. Вид і дозу препарату підбирає лікар і при потребі коректує.

 

В основі профілактики цукрового діабету – раціональне харчування і здоровий спосіб життя. Дорослим людям легко уникнути діабету, відмовившись від шкідливих звичок (насамперед, вживання алкоголю), від переїдання (щоб не допустити розвитку ожиріння) та від зловживання «сидячим» способом життя. Слід також періодично (не рідше одного разу на рік) проходити медичні огляди з обов’язковим визначенням рівня глюкози в крові.

 

Щоб мінімізувати можливість виникнення цукрового діабету у дітей, потрібно виключити можливість переїдання, обмежити споживання борошняних виробів та солодощів, залучати їх до регулярних занять фізкультурою і спортом на свіжому повітрі. У випадку, коли хтось із батьків (або інших родичів) вже хворіє на цукровий діабет, то у їх дітей треба регулярно контролювати рівень глюкози в крові.

 

Якщо аналізи підтвердять наявність  цукрового діабету, родині доведеться докорінно змінити поведінку. Під рукою завжди має бути глюкометр і тест-смужки для вимірювання глюкози. Дитина повинна обов’язково харчуватися п’ять разів на день. У меню слід обмежити вуглеводи, які підвищують рівень глюкози в крові (хліб, каші, картоплю, солодощі). Також слід уникати солодких фруктів і ягід (бананів, винограду, динь, суниці) і наситити меню дитини овочами і фруктами, багатими на  клітковину, яка уповільнює всмоктування глюкози (наприклад, буряк, морква, яблука, персики).

 

Фізичні навантаження дитині-діабетику просто необхідні. Коли є такі навантаження, діти можуть вживати солодощі, адже вуглеводи швидко витрачаються на м’язову активність.

 

Кожна дитина-діабетик повинна мати при собі «паспорт» або браслет, у якому зазначається, що вона хвора на цукровий діабет і що потрібно зробити в разі, коли їй стане зле. Якщо дитина йде в дитячий садок або школу, обов’язково розкажіть вихователям і вчителям, як надати першу допомогу в разі потреби.

 

Медикаментозне лікування дітям, хворим на цукровий діабет, призначає виключно  лікар-ендокринолог.


Інформація від управління охорони здоров’я БМР


Опубліковано: 14 листопада 2018 року
Поділитися