Ну, що б, здавалося, слова...Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється, ожива, Як їх почує!..
Починаючи з материнської колискової, рідна мова супроводжує нас протягом усього нашого життя. Мова є одним із ідентифікаторів, серцем і душею волелюбного українського народу. Велична та нескорена, вона гартувалася протягом усієї своєї тисячолітньої історії, нерозривно пов’язаної із боротьбою за незалежність Української держави.
Зважаючи на досвід останніх років, кожен свідомий українець розуміє важливість мови не тільки для суспільного життя, а і для збереження незалежності України. Не дарма головною метою тоталітарних вождів впродовж багатьох сотень років, було знищення української мови і всіх хто вказував на її особливість, унікальність і самодостатність - будь то митці, письменники, поети, історики чи етнографи.
Українська мова – жива. Вона змінюється, збагачується набуває нових рис. Лише одне може знищити її - наша байдужість. Тому любіть українську мову, послуговуйтесь нею, бережіть її і захищайте. І в нагороду ми з вами отримаємо подяку від наших нащадків. Подяку промовлену нашою рідною, солов’їною, щирою, справжньою мовою наших предків.
Недарма Володимир Сосюра писав свого часу:
О мово рідна! Їй гаряче
віддав я серце недарма.
Без мови рідної, юначе,
й народу нашого нема.
Дорогі земляки!
Я щиро вітаю Вас з Днем української мови та писемності.
Нехай наша рідна мова живе в віках і звучить в устах багатьох майбутніх поколінь!