Герой Радянського Союзу ПАНІЧКІН МИХАЙЛО СТЕПАНОВИЧ

13 лютого 2012року на 94 році життя перестало битися серце шанованої всіма нами людини; закінчив свій життєвий шлях Герой Радянського Союзу, Почесний громадянин Білої Церкви, чиє ім’я занесено до Золотого фонду міста, генерал-майор авіації -  Михайло Степанович Панічкін.

М.С.Панічкін народився 02 листопада 1918 року в селі Лебедівка Сурського району Ульянівської області в родині робітників. В 1938 році закінчив Ульянівський будівельний технікум.

У лавах Червоної Армії перебував з 1938 року. В 1940 році закінчив Челябінське військове авіаційне училище, де отримав спеціальність штурмана. В 1942 році закінчив Вищу школу штурманів, де освоїв мистецтво керування літаками в нічний час.

З перших днів Великої Вітчизняної війни Михайло Степанович Панічкін брав участь у бойових діях.

Під час Великої Вітчизняної війни здійснив 269 бойових вильотів, із них 249 - нічних, загальний наліт становить 1397 годин. Під час вильотів бомбардував військово-промислові об’єкти, аеродроми, залізничні вузли противника, переправи в глибокому тилу ворога та великі скупчення військ.  Його літак 6 разів збивали ворожі зенітки.

М.С.Панічкін брав участь у звільнені Смоленська, Вязьми, Ленінграда, Харькова, Одеси, Курська, Севастополя, Кишенева, Києва, Львова, Варшави, Бухареста, Будапешта, Праги, штурмував міста Кенінсберг, Берлін, Піллау.

За зразкове виконання бойових завдань командування у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками та проявлені при цьому відвагу і героїзм  гвардії капітану Михайлу Степановичу Панічкіну Указом Президії Верховної Ради СРСР 15 травня 1945 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота зірка». Він також був нагороджений трьома орденами Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни І-го ступеня, орденом «Червоної Зірки». Всього М.С.Панічкін був нагороджений понад тридцятьма орденами та медалями.

Михайло Степанович Панічкін був учасником параду Перемоги 24 червня 1945 року в Москві на Красній площі. В подальшому він ще тричі (у 1990, 1995 і 2000роках) брав участь у Москві на ювілейних парадах Перемоги.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни  продовжував службу в Радянській Армії, в 1949 році закінчив вищу офіцерську льотно-тактичну школу командирів частин в місті Іваново Російської Федерації.

Післявоєнна доля Михайла Степановича пов’язана з Україною – служив у Білій Церкві, Прилуках, Вінниці. Військову службу закінчив в 1959 році в званні полковника. В добу незалежності йому було присвоєне звання генерал-майор.

З 1956 року постійно проживав в Білій Церкві. З 1959 по 1989 рік працював майстром на Білоцерківському авіаремонтному заводі.

Пішла з життя прекрасна, трудолюбива  людина, взірець чесності, порядності, доброти та героїзму. Його знали щирою, безмежно скромною людиною, яка ніколи не вихвалялася своїми подвигами, хоча мала на це повне право, адже завдяки проявленому ним героїзму в роки Великої Вітчизняної війни було врятовано тисячі життів.

Михайло Степанович Панічкін залишив про себе добру згадку в серцях всіх білоцерківців.

       Хай буде пухом йому білоцерківська земля і добра пам’ять серед живих.

       З рідними і близькими розділяють біль душі  і смуток втрати

 

 Міський голова В.П.Савчук,

 Білоцерківська міська рада,

 Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради,

 Громадськість міста



Опубліковано: 14 лютого 2012 року
Поділитися