Екскурсійна поїздка з нагоди Дня журналіста, або Маршрут, який об’єднує

08 червня 2019 року
Поділитися

Один із відомих класиків якось сказав, що людину роблять щасливою три речі: любов, цікава робота і можливість подорожувати. А якщо в житті такої людини є любов до цікавої роботи, яка так чи інакше пов’язана з подорожами, – то щастю, мабуть, взагалі немає меж.

Шостого червня своє професійне свято відзначали працівники засобів масової інформації в Україні. І хоч завжди доволі часто сперечалися, чим є журналістика – професією чи покликанням, варто пам’ятати і те, що, разом із творчою складовою, це нелегка робота. Справжній журналіст постійно тримає руку на пульсі життя, і заглиблюючись у дослідження тієї чи іншої теми, дуже рідко дає собі час на відпочинок…

Тож аби дати змогу представникам засобів масової інформації Білої Церкви хоч трохи відпочити, збагатитися новими враженнями та позитивними емоціями, за сприяння міського голови Геннадія Дикого було організовано екскурсійну поїздку, яка 07 червня в спільному маршруті, який проліг мальовничими містами нашого краю, об’єднала різних, але цікавих і залюблених у свою справу людей – справжніх майстрів слова – в газеті, на радіо, на телебаченні, в інтернеті…

Під час екскурсії журналісти побували у селі  Пархомівка Володарського району, де ознайомилися з історією будівництва Святопокровської церкви. Дізналися, що Пархомівка колись належала князям Вишневецьким, а наприкінці 18 століття — Михайлу Чайковському. Ще до 1771 року тут була церква Покрови, яка зруйнувалася, і на її місці 1820 року власник Пархомівки збудував нову. В кінці 19 століття землі перейшли до російського промисловця Віктора Голубєва, який заповідав вибудувати в селі нову церкву. Останню волю батька реалізували нащадки – сини Віктор Вікторович та Лев Вікторович. Проект створив архітектор В. А. Покровский, орієнтуючись на зразки храмової архітектури Великого Новгорода.

Переїхавши до смт Буки Маньківського району Черкаської області, учасники мандрівки оцінили принади Буцького каньйону, що на річці Гірський Тікич. Варто відмітити, що ця рекреаційна зона, також каньйон, придатні для скелелазіння, сплавів на байдарках та взагалі активного відпочинку і романтики.

Завітавши до міста Тальне, журналісти побували в мисливському палаці графа Шувалова. Основу садиби заклав Потоцький у 1725 році, продовжив будівництво Шувалов, а закінчила його дочка Ольга. З тих часів на цій території і зберігся мисливський будинок, який відносять до епохи Ренесансу. Садиба Наришкіних-Шувалових розташована в оточенні англійського парку. Один з тих ентузіастів, що зараз охороняють замок, Роман Шевченко, розповів чимало історичних фактів та легенд, пов’язаних із замком. А зокрема те, що і сьогодні на фотознімках, зроблених у стінах будівлі, можна побачити тіні її колишніх «господарів».

Незабутні враження залишили відвідини села Легедзине, що в Тальнівському районі Черкаської області, а саме Історико-культурного заповідника «Трипільська культура». Директор заповідника, історик, археолог і режисер фільму «Чорний козак» Владислав Чабанюк розповів чимало цікавого про життя та побут трипільських племен, які жили близько 4-6 тис. років тому на території сучасної України та інших держав, ознайомив із рядом археологічних знахідок, які й до сьогодні не втратили своєї сили, здатні позитивно впливати на людину, погодні явища тощо. На завершення зустрічі журналісти посмакували кулешем та традиційними українськими напоями, приготованими так, як їх готували ще за трипільської доби; відвідали помешкання, обладоване на трипільський лад, ну і звісно, зробили чимало фото на згадку – адже неймовірних локацій для цього тут безліч!

На зворотному шляху учасники поїздки звернули увагу на пам’ятник героям-прикордонникам і службовим собакам – меморіальний комплекс, що знаходиться на околиці села Легедзине, біля траси Золотоноша — Умань. Пам’ятник було відкрито 9 травня 2003 року на згадку про героїчний подвиг прикордонного кінологічного загону зі 150 службовими собаками під час наступу 30 липня 1941 року бригади «Лейбштандарт Адольф Гітлер» на село Легедзине. Резервний кінологічний загін був випущений на поле бою після того, як основний загін прикордонників було знищено. Завдяки кільком вцілілим бійцям та службовим вівчаркам німецький наступ було зупинено на цій ділянці фронту майже на два дня.

Тож нехай чудові враження завжди супроводжують всіх колег по перу, дарують натхнення та сили на нові творчі здобутки та підкорення найвищих життєвих вершин.

Екскурсійна поїздка з нагоди Дня журналіста, або Маршрут, який об’єднує