Батьківщину люблять не за те, що вона велика, а за те що вона своя

Своїми подвигами прославили нашу Вітчизну різні покоління українського народу. На своїх плечах винесли вони тягар найстрашнішої війни XX століття - Другої світової. У найтяжчий час для нашої Вітчизни, 22 червня 1941 року пішли на фронт тисячі солдат, до лав добровольців ставало багато юнаків, які ледве закінчили школу.

Щорічно, 22 вересня, згідно із Указом Президента України в нашій державі відзначається День партизанської слави, як данина всенародної пошани тим, хто в суворий військовий час боровся з окупантами у глибокому тилу ворога, не жаліючи крові і самого життя. 6200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували близько мільйона людей, завдавали відчутних втрат гітлерівським військам. За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з ворогом, 200 тисяч партизанів і підпільників нагороджено орденами і медалями.

За роки окупації на Білоцерківщині було створено і діяло 30 підпільних груп, що нараховували понад 900 осіб. Кожен з тих, хто добровільно, із зброєю в руках, став на захист свого народу, рідної землі, пройшов найтяжчі випробування в запеклих боях, заслуговує на високу оцінку їхнього подвигу. Учасники партизансько-підпільного руху зробили значний внесок у визволення міста і району  в  кінці  грудня 1943 – на початку 1944 років.

Час не шкодує ветеранів Другої світової війни. Тепер у м. Білій Церкві проживає лише 5 учасників партизанського руху і підпілля  та партизанська вдова.

 

Під час заходу з нагоди відзначення цього дня, за дорученням міського голови Геннадія Дикого його заступник Інна Новогребельська, яка до речі  опікується сферою соціального захисту міста, привітала присутніх та особливо тих, хто особисто причетний до партизанського руху.

«Сьогодні ми вшановуємо пам’ять про тих людей, які у роки Другої світової війни, не шкодуючи свого життя, захищали нашу державу від ворога, аби рідна земля та родини кожного були у безпеці.  Безперечно армія відчувала вашу допомогу у тилу і виконанням, часто ризикованих завдань, ви внесли великий внесок у здобуття перемоги над німецько-фашистськими загарбниками. І хоча після війни в Україні залишилося тисячі сиріт, розбитих та покалічених сімей, наш народ вистояв, згуртувавшись відбудував нашу Батьківщину і виховав гідних громадян. Ніхто не міг уявити у ті часи, що сьогодні молоді українці також муситимуть боронити рідну землю від ворога і гідно виконують цей обов’язок. Багатьох партизанів уже немає серед нас, але ми пам’ятаємо про їх подвиг, а тим, хто сьогодні є – щиро вклоняємося».

Інна Новогребельська вручила вітальні адреси з наданням матеріальної винагороди присутнім на заході партизанам – Івану Чайці, Ользі Горбань.   

З нагоди відзначення Дня партизанської слави Катерина Григор, Мотрона Сизоненко, Євгенія Сироватка, Тамара Сванюта цього дня також отримали вітальні адреси від міського голови та  грошову допомогу.

 Під час заходу зі своїми власними спогадами про роки полону, підпільну партизанську діяльність поділився Іван Чайка. Творчі колективи міського територіального центру та учнівської молоді дарували музичні номери.

 Цього ж дня, в.о.начальника управління соціального захисту населення міської ради Юлія Терещук,  директор Білоцерківського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Вікторія Матусевич  поклали квіти до пам’ятника на старому Зарічанському кладовищі, де поховані 40 партизанів-підпільників, а також жінки і діти, розстріляні в грудні 1943 року та до пам’ятника закатованим білоцерківцям, військовополоненим та підпільникам біля Пагорбу Слави на вул. В'ячеслава Чорновола. Хвилиною мовчання вшановано пам’ять полеглих за Україну.

Пам’ять... Вона нетлінна й вічна. Вона дивиться на нас зі старих фронтових фотографій, тих речей, які зберігають колишні партизани, і не дає потьмяніти жодній героїчній сторінці перемоги над німецьким фашизмом. А ми, молоде покоління, про їхні бойові подвиги, їхнє героїчне життя можемо дізнатися сьогодні з їхніх розповідей. Наш обов’язок - згадувати про них не тільки в свята, а кожного дня пам’ятати про тих, хто кував цю перемогу.

Батьківщину люблять не за те, що вона велика, а за те що вона своя


21 вересня 2018 року
Поділитися